Пам'ятка для учнів!

Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів


Історичний факт – основа історичних знань. Він неповторний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.

Історична подія – сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів.

Історичне явище – комплекс аналогічних історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі (території).

Історичний процес – ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:

• 
  коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;
• 
  де вони проходили;
• 
  за яких історичних обставин вони проходили; які події пройшли напередодні; 
• 
  який розвиток вони отримали надалі;
• 
  яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;
• 
  яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;
• 
  який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу; 
• 
  випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки; 
• 
  які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов; а як би повелися Ви за таких умов?

Схема аналізу подій з хронологічної точки зору (локалізація подій у часі)

• 
  коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили; 
• 
  на який період історії людства вони припадають; 
• 
  як ця подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;
• 
  як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;
• 
  складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць

Визначення місця історичних подій у просторі (використання карти як історичного джерела)

• 
  правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти); 
• 
  запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь – унизу), а зліва – захід (відповідно, справа – схід);
• 
  навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;
• 
  зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні „Карта – це державна шпаргалка”;
• 
  працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;
• 
  на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.

                                         Схема аналізу історичного документу

Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи

переказ про подію з уст дослідника).

Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.

• 
  Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?
• 
  Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?
• 
  Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період? 
• 
  Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?
• 
  Якими мотивами керувався автор документу?
• 
  Як цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи

процес?

                             Схема характеристики історичної особи

(складання історичного портрету)

• 
  Історичні умови, виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.
• 
  Цілі діяльності та можливості їх досягнення.
• 
  Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета. 
• 
  Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.
• 
  У чому значення діяльності цієї особистості. 
• 
  Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?

Види роботи з текстом підручника як джерелом інформації

• 
  читання мовчки або вголос; 
• 
  виписування дат; 
• 
  складання хронологічних таблиць;
• 
  робота з термінами, географічними назвами, висновками;
• 
  виписування імен історичних персоналій;
• 
  відбір історичних фактів для доведення окремих суджень; 
• 
  формулювання висновків на основі прочитаних фрагментів тексту; конспектування;
• 
  складання плану чи тез.

                                                 Складання плану

1. 
Уважно прочитайте назву теми плану, текст параграфу. 

2. 
Спробуйте засвоїти зміст матеріалу в цілому. 

3. 
Відберіть тільки той текст, який висвітлює тему, за якою потрібно скласти план. 

4. 
3апишіть головні, на Ваш погляд, думки тексту – це і будуть орієнтовні пункти Вашого плану.

5. 
Добре продумайте, сформулюйте й запишіть ці головні думки. Це буде простий план теми.

6. 
Якщо план складний, виділіть провідні (дві-три) ідеї та спробуйте перегрупувати матеріал таким чином, щоб він відповідав цим ідеям. 

7. 
3найдіть дані, які розкривають кожну з виділених вами головних ідей, і запишіть їх у вигляді підпунктів плану. 

8. 
Перевірте, чи розкриває план тему, чи є у ньому своя логіка й завершеність, яка дозволить Вам краще засвоїти матеріал.

Пам'ятайте! Структурно план поділяється на вступ, основну частину та висновки.


                                       

                Конспектування


Конспектування – це стислий виклад основного змісту прочитаного (почутого).

• 
  Кілька разів прочитайте текст, постарайтеся засвоїти його зміст в цілому.
• 
  Розділіть текст на окремі блоки (відносно самостійні частини).
• 
  Зробіть аналіз кожної із частин, виділивши в ній головне.
• 
  Сформулюйте тези і випишіть вислови, які їх аргументують. 
• 
  Запишіть основні положення та ідеї тексту або почутої інформації.

Узагальнення


Узагальнення – визначення загальних, суттєвих ознак історичного явища чи процесу, формулювання провідних понять чи ідей того, що опрацьовано чи вивчено; узагальнення ґрунтується на аналізі та синтезі та йде від простого до складного (від конкретного до абстрактного).

• 
  Виділіть головне поняття в отриманому завданні.
• 
  Перевірте, як Ви зрозуміли його зміст.
• 
  Відберіть основні, типові факти з опрацьованого матеріалу.
• 
  Проаналізувавши їх, виділіть спільні риси. 
• 
  Сформулюйте провідну ідею, вектор розвитку явища чи процесу.

                         Порівняння


Порівняння – це розумова операція, спрямована на встановлення рис схожості та відмінності між певними історичними подіями, явищами чи процесами. Етапами порівняння можуть бути:

• 
  засвоєння об'єктів порівняння та їх запис;
• 
  виділення критеріїв – споріднених суттєвих ознак об'єктів, які порівнюються; це – найскладніша частина порівняння. Критерії порівняння – це своєрідний план спільних ознак тих чи інших подій, явищ чи процесів.
• 
  чітке формулювання й короткий запис змісту порівняння;
• 
  порівняння об'єктів за кожним з критеріїв; 
• 
  стисле узагальнення та його запис.