День міжнародної солідарності трудящих – це свято, що відзначається в 143 країнах світу (зокрема, в Україні).
Цей день бере початок в Сполучених Штатах Америки. У 1886 році в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго та інших містах США робітники оголосили страйк проти 10-15-годинного робочого дня й поставили вимогу до власників фабрик зробити робочий день 8-годинним. Зупинилися всі підприємства, люди цілими сім’ями вийшли на вулиці. Страйк очолили члени Міжнародної робітничої асоціації. Демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією, в результаті якого шість робітників було вбито, а п’ятдесят поранено. На наступний день у Чикаго відбувся мітинг проти поліцейської розправи. П’ятьох організаторів першотравневої демонстрації і страйку в Чикаго було засуджено до страти, але це не зупинило робітників, і вони продовжили свою боротьбу за скорочення робочого дня. У подальшому першотравневі демонстрації неодноразово закінчувалися зіткненнями з владою.
У липні 1889 року Конгрес II Інтернаціоналу в Парижі на честь загиблих в Чикаго ухвалив щороку відзначати 1 травня масовими демонстраціями з висуненням соціальних вимог. Вперше це свято було відзначено 1890 році в Австро-Угорській і Російській імперіях, Німеччині, Данії, Бельгії, Швеції, інших країнах. На українських землях, що входили тоді до складу Австро-Угорської імперії, День робітничої солідарності трудящих було вперше масово відзначено у Львові 1890 році. Після того як у 1905 році на демонстрацію зібралося близько 10 тисяч людей, свято почали проводити регулярно.
У СРСР День робітничої солідарності трудящих довгі роки було основним державним святом. 1 травня 1990 року керівництво Радянського Союзу і КПРС останній раз піднялося на трибуну Мавзолею для проведення офіційної першотравневої демонстрації.
День міжнародної солідарності трудящих стало способом публічного проголошення соціальних вимог робочого класу, днем солідарності усіх, хто готовий виходити на демонстрації, щоб заявити про свої права та потреби.
У 1992 році Міжнародний день солідарності трудящих був перейменований у свято Весни і Праці. В Україні, яка на той момент стала незалежною, свято зберегло свою колишню назву.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 92 Конституції України державні свята встановлюються виключно законами України. Згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю України, 1 і 2 травня визначено в Україні як Міжнародний день солідарності трудящих та є святковими неробочими днями.
Цей день бере початок в Сполучених Штатах Америки. У 1886 році в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго та інших містах США робітники оголосили страйк проти 10-15-годинного робочого дня й поставили вимогу до власників фабрик зробити робочий день 8-годинним. Зупинилися всі підприємства, люди цілими сім’ями вийшли на вулиці. Страйк очолили члени Міжнародної робітничої асоціації. Демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією, в результаті якого шість робітників було вбито, а п’ятдесят поранено. На наступний день у Чикаго відбувся мітинг проти поліцейської розправи. П’ятьох організаторів першотравневої демонстрації і страйку в Чикаго було засуджено до страти, але це не зупинило робітників, і вони продовжили свою боротьбу за скорочення робочого дня. У подальшому першотравневі демонстрації неодноразово закінчувалися зіткненнями з владою.
У липні 1889 року Конгрес II Інтернаціоналу в Парижі на честь загиблих в Чикаго ухвалив щороку відзначати 1 травня масовими демонстраціями з висуненням соціальних вимог. Вперше це свято було відзначено 1890 році в Австро-Угорській і Російській імперіях, Німеччині, Данії, Бельгії, Швеції, інших країнах. На українських землях, що входили тоді до складу Австро-Угорської імперії, День робітничої солідарності трудящих було вперше масово відзначено у Львові 1890 році. Після того як у 1905 році на демонстрацію зібралося близько 10 тисяч людей, свято почали проводити регулярно.
У СРСР День робітничої солідарності трудящих довгі роки було основним державним святом. 1 травня 1990 року керівництво Радянського Союзу і КПРС останній раз піднялося на трибуну Мавзолею для проведення офіційної першотравневої демонстрації.
День міжнародної солідарності трудящих стало способом публічного проголошення соціальних вимог робочого класу, днем солідарності усіх, хто готовий виходити на демонстрації, щоб заявити про свої права та потреби.
У 1992 році Міжнародний день солідарності трудящих був перейменований у свято Весни і Праці. В Україні, яка на той момент стала незалежною, свято зберегло свою колишню назву.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 92 Конституції України державні свята встановлюються виключно законами України. Згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю України, 1 і 2 травня визначено в Україні як Міжнародний день солідарності трудящих та є святковими неробочими днями.
